Вийти на позицію

Остаточної позиції судів щодо питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» за зобов’язаннями ДП «Донецька залізниця» ще не сформовано

Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року № 4442-VI (Закон) та прийнятими на його виконання постановами Кабінету Міністрів України врегульовано процедуру та особливості утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі 48 підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття.

21 жовтня 2015 року проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця». Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та у відповідності до положень статутних документів, ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником за всіма правами та обов’язками підприємств залізничного транспорту.

Після проведення державної реєстрації ПАТ «Українська залізниця» у господарських судах України з’явилась нова категорія справ щодо правонаступництва та відповідальності ПАТ «Українська залізниця» за зобов’язаннями підприємств залізничного транспорту та, зокрема, Державного підприємства «Донецька залізниця» , яке розташовано у зоні проведення Антитерористичної операції.

Практика касаційних судів

За результатами розгляду Вищим господарським судом України (ВГСУ) даної категорії справ, суд переважно підтримав висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для здійснення правонаступництва та/або відповідальності ПАТ «Українська залізниця» за зобов'язаннями ДП «Донецька залізниця». Зазначена правова позиція ґрунтується на тому, що, згідно з даними ЄДР, ДП «Донецька залізниця» перебуває у стані припинення (не припинено/виключено з реєстру), а відтак, процес реорганізації не завершено, а передача прав та зобов’язань до новоутвореної юридичної особи не відбулась. Таким чином, ДП «Донецька залізниця» є самостійною діючою юридичною особою та має самостійно відповідати за власними зобов’язаннями.

Окрім того, у зв’язку із тимчасовою окупацією та проведенням Антитерористичної операції та окремих територіях України Кабінетом міністрів України (КМУ) було прийнято постанову № 604 від 12 листопада 2014 року (Постанова № 604), якою визначено, що майно (активи, власний капітал та зобов’язання) підприємств та установ залізничного транспорту, яке розміщене на таких територіях, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, а відображається в балансі і закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання, тобто інвентаризація та оцінка майна ДП «Донецька залізниця» неможлива та призупинена до завершення АТО.

Протилежна позиція судів, якою «визнається» факт правонаступництва ПАТ «Українська залізниця», аргументована тим, що положення Закону, який має спеціальний характер та пріоритет у застосуванні, а також прийнятих на його виконання постанов КМУ, статутних документів ПАТ «Українська залізниця» та відомості з ЄДР визначають останнє правонаступником ДП «Донецька залізниця», поряд із іншими підприємствами залізничного транспорту, за рахунок яких створено ПАТ «Українська залізниця». Такі положення та/або відомості не змінено та не скасовано з урахуванням неможливості проведення інвентаризації та оцінки майна підприємств, які розташовані на тимчасово окупованих територіях або зоні проведення АТО.

Сама державна реєстрація ПАТ «Українська залізниця» відбулась та була проведена на підставі належним чином оформленого передавального акта, яким засвідчено факт передання майна та зобов’язань від реорганізованих підприємств залізничного транспорту.

Варто зазначити, що преважна більшість справ було направлена ВГСУ на новий розгляд для більш детального вивчення судами саме реорганізаційних відносин ПАТ «Українська залізниця» та фактично оформлених документів щодо передачі останньому прав та обов’язків, ключовим з яких є передавальний акт, який має бути оформлений між новоутвореним та реорганізованим підприємством на момент реєстрації.

Таким чином, позиції судів суттєво розійшлись у питанні правонаступництва та відповідальності ПАТ «Українська залізниця» за зобов’язаннями підприємств залізничного транспорту, зокрема, ДП «Донецька залізниця».

Позиція ВСУ 

Усуваючи зазначені суперечності в судовій практиці, Верховний Суд України (ВСУ) фактично прийняв позиції касаційних судів, які не визнавали настання правонаступництва, окремо зазначивши, що КМУ, разом із іншим, є вищим органом управління ПАТ «Українська залізниця», і саме в цій якості прийняв ряд постанов і Постанову № 604, якою зупинив проведення інвентаризації та оцінки майна до завершення АТО та дійшов до висновку, що положення Закону та постанов КМУ «пов’язують перехід прав і обов’язків ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Українська залізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника» (постанова від 8 лютого 2017 року у справі № 910/5096/16).

Аналогічний висновок покладено в основу й інших постанов ВСУ, якими кредиторам ПАТ «Українська залізниця» відмовлялося в перегляді постанов ВГСУ про відмову у визнанні правонаступництва.

Цікавим є те, що з аналогічними висновками було скасовано і постанови ВГСУ, якими факт правонаступництва визнавався, однак в даному випадку ВСУ не прийняв нових рішень, а направив справи на новий розгляд у зв’язку з відсутність процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи (наприклад, постанова від 15 березня 2017 року у справі № 905/778/16). До обставин, які мають бути встановлені при новому розгляді справ, ВСУ відніс встановлення обсягу майна, прав та обов'язків, які були передані від ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Укрзалізниця».

Висновок

Враховуючи викладене та в першу чергу кількість направлених ВГСУ та ВСУ на новий розгляд справ, вважаю, що остаточної позиції судів щодо питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» за зобов’язаннями ДП «Донецька залізниця» ще не сформовано, а рішення, якими такий факт не визнається, обґрунтовані відсутністю у матеріалах справи належних доказів фактичної передачі прав та зобов’язань, зокрема передавального акта, який у відповідності до рішень інших судів був укладений.

При цьому вважаю, що разом із необхідністю дослідження передавального акта при новому розгляді такої категорії справ має бути надано оцінку наступним позиціям судів, які не знайшли свого відображення у постановах ВСУ.

По-перше, ПАТ «Українська залізниця» було утворено внаслідок реорганізації шляхом злиття, про що прямо зазначено в Законі та статутних документах останньої. Разом із тим злиття, у відповідності до положень Цивільного кодексу України, передбачає універсальне правонаступництво, тобто унеможливлює часткову передачу прав або обов’язків. При частковій передачі таких прав або обов’язків має місце інший тип реорганізацій – виділ. Разом із тим положення Закону не містить жодних винятків або уточнень щодо зупинення або неможливості проведення реорганізації ДП «Донецька залізниця» та зміни способу реорганізації останньої.

По-друге, має місце певна невизначеність щодо того, за рахунок майна яких підприємств сформовано статутний капітал та проводиться діяльність ПАТ «Українська залізниця», враховуючи, що на сьогоднішній день існує фактично дві «Донецькі залізниці» (державне підприємство та філія при ПАТ «Українська залізниця»), а із 48 підприємств, на базі яких утворено останнє, на сьогодні припинено (виключено з реєстру) лише дев’ять.

По-третє, наприкінці грудня 2016 року Верховною Радою України було прийнято закон, яким встановлено мораторій на звернення стягнення на активи ПАТ «Українська залізниця» за зобов’язаннями підприємств, які розташовані в зоні АТО, тобто з огляду на правову природу мораторію (який є відстроченням виконання зобов'язань) законодавцем фактично визнано факт правонаступництва та відповідальності за зобов’язання таких підприємств, однак відстрочено їх виконання.

Матеріал опубліковано в «Судовому віснику», №6 від 30.06.2017р.