Витрачай по-новому

Положення оновлених процесуальних кодексів справді забезпечують дієві механізми для реалізаціх права сторони на відшкодування витрат на правничу допомогу

Діючими положеннями процесуальних кодексів передбачено право сторін на відшкодування витрат на правничу допомогу, однак повною мірою реалізувати це право в більшості випадків сторонам не вдається у зв’язку з недостатнім правовим врегулюванням та практикою застосування таких положень, яка зводиться до того, що суди здебільшого відмовляють у відшкодуванні або суттєво зменшують заявлені та фактично понесені сторонами витрати на правничу допомогу, чим фактично нівелюють таке право.

У зв’язку з викладеним ми проаналізували положення проектів оновлених процесуальних кодексів, підготовлених робочою групою Ради з питань судової реформи (проект Закону №6232 від 23 березня 2017 року), на предмет регулювання поняття, складу та порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та запропонованих змін.

Проектами кодексів, які повністю гармонізовано в рамках цивільного, господарського та адміністративного судочинства, передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката належать до судових витрат та підлягають відшкодуванню за результатами розгляду справи стороні або третій особі, на користь якої ухвалено рішення, разом з іншими судовими витратами (судовий збір, витрати пов’язані із витребуванням доказів, залученням свідків, спеціалістів, вчиненням інших процесуальних дій).

Склад витрат на професійну правничу допомогу

До складу витрат на професійну правничу допомогу віднесено:

  • гонорар адвоката за представництво в суді;
  • іншу професійна правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, вчинення інших процесуальних дій;
  • вартість послуг помічника адвоката; 
  • витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Таким чином, ініціаторами внесення зазначених змін пропонується закріпити на рівні процесуального закону можливість віднесення до складу витрат на професійну правничу допомогу не лише витрат, пов’язаних із безпосередньою участю адвоката у судовому засіданні та написанням ключових процесуальних документів (позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, відзивів), а й інших пов’язаних зі справою дій, включаючи надання консультацій, підготовку всіх процесуальних документів, збір доказів та вчинення інших процесуальних дій.

Розміри та вимоги до витрат на професійну правничу допомогу

Розміри та суми витрат на професійну правничу допомогу встановлюються (і) згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та (іі) на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), здійснених ним витрат, договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

  1. складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
  2. часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
  3. обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
  4. ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Недотримання вимог щодо співмірності може бути підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу  за обґрунтованим клопотанням іншої сторони.

Відтак, законодавець пропонує відійти від притаманного на сьогоднішній день підходу щодо визначення співмірності заявлених до відшкодування судових витрат, при якому враховується здебільшого категорія справи та граничні розміри витрат на правничу допомогу встановлені на законодавчому рівні та застосовувати в першу чергу положення укладеного між адвокатом та клієнтом договору, фактично понесені стороною витрати та значення справи для такої сторони.

Порядок підтвердження витрат на професійну правничу допомогу

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків), які мають бути подані стороною:

а) до закінчення судових дебатів у справі; або

б) протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог із призначенням окремого судового засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (у порядку, передбаченому для ухвалення додаткового рішення)

Розподіл судових витрат

При вирішенні питання про розподіл судових витрат (в тому числі витрат на правничу допомогу) на суд покладено обов’язок врахувати:

  1. чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
  2. чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
  3. поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
  4. дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.

Попереднє визначення суми судових витрат

Проектами процесуальних кодексів передбачено і ряд зовсім нових для процесуального законодавства інститутів, серед яких попереднє визначення та забезпечення витрат на правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, який не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Неподання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат може мати наслідком відмову у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Разом із тим, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, суттєво перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат у частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Забезпечення витрат на оплату правничої допомоги

Як захід до забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

  1. позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або
  2. позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
  3. якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду.

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що положення оновлених процесуальних кодексів справді забезпечують дієві механізми для реалізації права сторони на відшкодування витрат на правничу допомогу, однак чи стануть такі положення дійсною гарантією від необґрунтованих та безпідставних позовів, численних зловживань правом на звернення до суду, залежить в першу чергу від їх практичного застосування.

Матеріал опубліковано в «Судовому віснику»,  №4 (132), 28.04.2017г.